МІРАЖНИЙ

МІРА́ЖНИЙ, а, е. Прикм. до міра́ж¹. Над заповідним степом було вже тільки небо, по-південному світле, та струмувало з краю в край понад ковилями невтомне, кришталево-чисте, міражне море… (Гончар, Таврія, 1952, 267); Він добре розумів, що принесло їй розчарування: міражний палац виявився халупою з повибиваними вікнами, й дверима (Вільде, Винен.., 1959, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 745.