МІЛКИЙ

МІЛКИ́Й, а́, е́. 1. Який має невелику глибину. Повище вира Стрий розлився широко, зате й мілкий там брід (Фр., III, 1950, 7); Хома тим часом підкопав глибше свій окоп, який здався йому занадто мілким (Гончар, III, 1959, 362); // у знач. ім. мілке́, ко́го, с. Місце з невеликою глибиною. Шаланда вже зовсім була близько. Вона сунулась носом на берег, хвиля гуркотіла камінням на мілкому (Ю. Янов., II, 1958, 192); // З низькими краями, закраїнами; плоский. — Це ж комусь аж дві мілких дісталися тарілки! (Тич., І, 1957, 294); Мілкі калоші.

2. перен. Який не має істотного значення. Яким мілким видався їй її власний.. суд (Фр., II, 1950, 321); Мілка тема.

◊ Сі́сти (лиши́тися), як (на́че і т. ін.) рак на мілко́му — те саме, що Сі́сти (лиши́тися), як (на́че і т. ін.) рак на мілині́ (див. мілина́). Сів як рак на мілкому (Укр.. присл.., 1955, 300); У тюрмі просидів він недовго, але вийшов з неї, лишившися буквально, як рак на мілкому, без будь-яких перспектив у майбутньому, ні з чим, крім кипучої енергії і волі до життя (Рад. літ-во, 1, 1963, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 737.

Мілки́й, а́, е́ Мелкій, неглубокій. Ум. Міленький.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 431.