МІДЬ

МІДЬ, і, ж.

1. В’язкий і ковкий метал червонуватого кольору. Вулкан, до кузні дочвалавши, Будить зачав всіх ковалів; Свинець, залізо, мідь зібравши, Все гріти зараз ізвелів (Котл., І, 1952, 209); З кольорових металів найважливіше місце належить міді (Ек. геогр. СРСР, 1957, 41); * Образно. Гості — першого дня — золото, другого-срібло, третього-мідь, хоч додому їдь (Номис, 1864, № 11923); З латинської дзвінкої міді Він [І. Котляревський] наше срібло виливав… Ну хто б у римській Енеїді Хоролу й Ворскли не пізнав? (Рильський, III, 1961, 26); * У порівн. Довгий гребінь [хмар] зачервонів, як червона мідь, подекуди облита кров’ю (Н.-Лев., IV, 1956, 7); Обличчя його стало наче мідь (Стельмах, II, 1962, 82); // перен. Про колір, який нагадує цей метал. Ронили золоте листя багряні клени, наливалися міддю шатра дубів (Коз., Сальвія, 1959, 93); // перен. Про звуки, що нагадують дзвін цього металу або є звучанням інструментів, вигот. з цього металу. — На фронт, на фронт! — багряна сурма кличе. — На фронт, на фронт! — лунає кроків мідь (Сос., II, 1958, 462); Звуки духового оркестру.. несподівано вирвалися в бадьорому марші з тихого зарічного узлісся і міддю вдарились об очеретяну стіну (Вол., Дні.., 1958, 119).

2. Виріб або вироби з цього металу. Гулко ударив дзвін. Все стихло на мить, заніміло. Тільки лита чаплинська мідь тривожно, похмуро гула над степом: — Бо-оу… бо-оу… бо-оу (Гончар, II, 1959, 19); Подвір’я в господі Савуляка. Будинок, критий міддю (Собко, П’єси, 1958, 27); Батькова розцяцькована міддю гирлига висіла на гвіздку під хатою (Гончар, Тронка, 1963, 324); // Духовий оркестр. А тепер зате: дубова скриня в нас.., рідна школа, рідна мова й славу зично грає мідь (Тич., II, 1957, 198); Уривчасті звуки міді вривалися з подвір’я — духовий оркестр проводив, видимо, останню репетицію (Коцюба, Нові береги, 1959, 382).

3. Мідні монети. Явдоха кинулась до прискринка, де завжди були гроші.. В однім місці лежали золоті, в другім біліли срібні, в третьому чорніла мідь (Мирний, IV, 1955, 39); Цілий день подзвонювали церковні скарбоньки, приймаючи мужицьке срібло і мідь (Стельмах, І, 1962, 256); * Образно. — Щастя фонд залізний я розтратив І розміняв на мідь срібло чуття (Фр., X, 1954, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 725.

Мі́дь, ме́ді и міді, ж.

1) Мѣдь. І гуляли вони собі день як золото, другий як срібло, третій як мідь, хоч і додому їдь. Ном. № 11648. Хто б і не письменний був, так дивлячись… що повироблювано горорізьбою з міді… так і той би догадався. К. ЧР. А ворітечка з жовтої меді.

2) Апоплексическій ударъ у лошади.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 430.