МРІЙНИЙ

МРІЙНИЙ¹, а, е.

1. Те саме, що мрі́йли́вий. Я пам’ятаю вчительку мою, просту і скромну і завжди спокійну. Вона любила школярів сім’ю, як ми — її, задуману і мрійну (Сос., Вірші, 1954, 18); Коли наші погляди зустрічалися, її очі ставали мрійними і ласкавими (Досв., Вибр., 1959, 43); Романа охопив мрійний настрій (Минко, Ясні зорі, 1951, 17); Заграв оркестр, і зашумів, завирував зал, попливли в мрійному вальсі юнаки та дівчата (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 33).

2. Задуманий, замріяний. Увійшов Володя Сосюра.. Смуглявий, мрійний… (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 109); Олександр поклав руку дівчині на плече, вона довірливо прихилилась до нього і знову стала тиха, мрійна (Ткач, Черг. завдання, 1951, 111); * Образно. Вишневі сади стоять мрійні, білим плесом у нагрітому степу (Ю. Янов., І, 1954, 259).

МРІ́ЙНИЙ², а, е. Який ледве видніється, який бовваніє (у 1 знач.). На тлі.. мрійних контурів далеких верхів, мов рухливі чічки барвисті, посіялися гуцули й гуцулки (Хотк., II, 1966, 63); Рівний степ. Зелений ряд могил, І мрійна далечінь, що млою синіх крил Чарує і зове до еллінських колоній (Зеров, Вибр., 1966, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 816.

Мрі́йний, а, е. Мечтательный. Паші жінки дівоцтво своє вважають більше за якесь невиразне й мрійне русалкування, аніж справжнім життям. Г. Бар. 377.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 451.