МРУЖИТИ
Значення мружити це
МРУ́ЖИТИ, жу, жиш; наказ, сп. мруж; недок., перех. Стуляючи повіки, частково заплющувати очі; жмурити. Наче вчора виглядав [Матвійко] з того хатнього, на схід, віконця та мружив очі проти блискучого сонечка (Вовчок, VI, 1956, 296); Хоть я ляжу спати, — Сон очей не мружить (Сл. Гр.); [Верба:] Ніяк не можу схопити вираз твоїх очей. Тільки починаю вглядатись, а ти їх спочатку мружиш, а потім заплющуєш (Корн., Калин, гай, 1950, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 817.
Мру́жити, жу, жиш, гл. Смыкать (глаза), жмурить. Болить мені головонька, оченьками мружу. Гол. І. 251. Хоть я ляжу спати, — сон очей не мружить. Гол. І. 349.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 451.
мружити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| to mumble | мружити |
мружити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| mruzhyty | mruzhyty | mruzhyty |
мружити Рід - дієслово, недоконаний вид
мружити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | мружу | мружимо |
| 2 особа | мружиш | мружите |
| 3 особа | мружить | мружать |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | мружитиму | мружитимемо |
| 2 особа | мружитимеш | мружитимете |
| 3 особа | мружитиме | мружитимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | мружив | мружили |
| Жіночий рід | мружила | |
| Середній рід | мружило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | мружмо | |
| 2 особа | мруж | мружте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | мружачи | |
| Минулий час | мруживши |
мружити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |