МОРОЗЯНО

МОРО́ЗЯНО. Присл. до моро́зяний. Вони ввійшли в двір — сніг під ногами морозяно рипів, аж вищав (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 653); // у знач. присудк. сл. Розвідники повкладалися, влаштувавши постіль з плащ-палаток. Холодно уночі в гаю. Вогко і трохи морозяно (Автом., Так народж. зорі, 1960, 211).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 805.

Моро́зяно нар. Морозно, холодно. Харьк. г. Камен. у. Сьогодня морозяно. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 446.