МОРГУН

МОРГУ́Н, а, ч., розм.

1. Той, хто часто моргає (у 1 знач.).

2. Той, хто залицяється; залицяльник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 801.

Моргу́н, на, м.

1) Часто мигающій глазами, мигунъ, моргунъ.

2) Волокита.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 444.