МОЛОДИК

МОЛОДИ́К¹, а́, ч. Народна назва однієї з фаз Місяця, коли його освітлена частина має вигляд вузького серпа. Непевний світ місяця молодика серпорогого, зорі меркаючі, і як зараз чую, як було свіжо, пахучо й тепло… (Вовчок, І, 1955, 346); Якщо Місяць видно надвечір, ми бачимо його у вигляді вузького серпа у західній частині неба, на невеликих кутових віддалях від Сонця. Це з’явився молодик (Бесіди про всесвіт, 1953, 13); Дощ іде… То кажуть — молодик Умивається (Бичко. Простота, 1963, 46).

◊ На молодику́ — під час появи на небі місяця у вигляді серпа. Треба на молодику вийти на двір і говорить до місяця тричі (Сл. Гр.); В цьому році зима впала на молодику, тому й не має вона справжньої сили (Стельмах, І, 1962, 76).

МОЛОДИ́К², а́, ч.

1. Молода неодружена людина; парубок. Знайшлись.. такі, що вклали [панові] в уха бунтівничі речі молодика — і от тепер Остап, скривджений і цькований, мусив кинути рідний край (Коцюб., І, 1955, 339); В просторих класах.. лежали, сиділи навпочіпки… хлопці-молодики (Смолич, Мир.., 1958, 78); *У порівн. [Мак Гарді:] Та інше, справді, хоч і сивоусе, а бавиться, як молодик (Л. Укр., III, 1952, 93); // рідко. Неодружений чоловік (у 1 знач.), незалежно від віку. Дядько Тимоха пробував собі молодиком. Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися (Гр.. І, 1963, 287).

2. Наречений. Наїхали старости Й молодик за ними: Вони собі пішли в хату з батьком розмовляти (Шевч., II, 1953, 331); * У порівн. [Вітровий:] Як себе почуваєте? [Р о м а н ю к:] Як молодик… Весілля відбулося, ти був головним дружком, а я молодиком, погуляли добре (Корн., II, 1955, 265).

3. Помічник, учень на Запорізькій Січі в XVII— XVIII ст.; // Підмайстер у ремісничих цехах цього ж часу. Після навчання учень вносив в цехову касу певну суму (12 злотих за статутом 1688 року) і вписувався в цехову книжку як підмайстер — "молодик" (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 786.

Молоди́к, ка, м.

1) Молодой неженатый человѣкъ. Веселий, ручий молодик. Мкр. Г. 7. Чи не лучче було молодиком жити? Грин. III. 295.

2) Молодой мѣсяцъ, первая четверть луны, новолуніе. на молодику. Въ новолуніе. Треба на молодику вийти на двір і говорить до місяця тричи. Чуб. І. 92.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 441.

молоди́к — молодий (щербатий) місяць; див. мі́сяць 1.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 374.