МОЛОДАН

МОЛОДА́Н, а, ч., розм. Молода неодружена людина; парубок. Козаченьку, де ти, молодане? (Сл. Гр.); // Те саме, що молодожо́н.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 785.

Молода́н, на, м.

1) Молодчикъ. Козаченьку, де ти, молодане? Мкр. Н. 10. Ой у мого молодана біле личко, як у пана. Чуб. V. 15.

2) Молодоженъ. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 441.