МИШКУВАТИ

МИШКУВА́ТИ, у́ю, у́єш і МИ́ШКАТИ, аю, аєш, недок., діал.

1. Полювати на мишей. Щось порпали [Гава та Елькуна] в землі, микали між травами, стукали паличками по лісових смереках; здавалось, що два лиси мишкують, добичі шукають (Фр., III, 1950, 388); Недалеко від шосе, біля густих заростей червоної шелюги, мишкувала лисиця (Збан., Переджнив’я, 1955, 51).

2. перен. Стежити, слідкувати за ким-, чим-небудь. Він пильно мишкував у його маєтності (Фр., VII, 1951, 333); — Комуністи змушені діяти й працювати в масах таємно, в підпіллі, і за ними мишкують скрізь шпики й провокатори (Козл., Ю. Крук, 1957, 456).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 723.

Мишкува́ти, ку́ю, єш, гл.

1) Охотиться на мышей (о лисицахъ).

2) Разыскивать, разнюхивать, стараться добыть. Мнж. 186.

3) Ѣсть выбирая (преимущественно о скотѣ, выбирающемъ среди негодной травы съѣдобную). Тепер скотина не їсть, а мишкує. Чуб. VII. 576.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 430.