МИСЧИНА

МИСЧИ́НА, и, ж., розм. Невеличка або поганенька миска. Змила [Харитя] в мисчині горсточку пшона, вкинула щіпку солі та дві-три бараболі (Коцюб., І, 1955, 14); Біла рука старостихи гралася дерев’яною мисчиною, у якій був пісок для засипування [засипання] письма (Оп., Іду.., 1958, 437); Вклав панотець півбуханця хліба та мисчину сметани з сиром (Свидн., Люборацькі, 1955, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 720.

Мисчи́на, ни, ж. Маленькая или плохая миска. Вклав пан-отець пів буханця хліба та мисчину сметани з сиром. Св.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 428.