МИРСЬКИЙ

МИРСЬКИ́Й, а́, е́.

1. заст. Світський. Не раз і не два інспектор чернець розганяв студентів серед глухої ночі, бо вони тривожили його своїми мирськими піснями (Н.-Лев., І, 1956, 340); Батюшечка сидить коло вікна, милуючись світом божим. Ніби підкреслює, сівши геть від столу, що справи мирські його зовсім не обходять (Полт., Повість.., 1960, 353); // Який живе у миру (див. мир²4). [Василь:] Не всі рівні, не всі однакові перед богом? Ні, то мирські, а то, бач — божі, все єдно, що то чоловік собі, а то — пан (Мирний, V, 1955, 97); Мстислав дуже не любить, коли хтось згадує про його чудодійне перетворення із закоренілого мирського гріховодника в єпископа (Мельн., До раю.., 1961, 30); // Власт. людям, що живуть у миру. [Маруся:] Зрікаючись миру, імення мирське треба перемінити (Мирний, V, 1955, 105); Війна, боротьба, мирські пристрасті увійшли і до церкви (Чаб., Балкан. весна, 1960, 20).

2. іст. Прикм. до мир²3. Пан справник, після доброго мирського обіду, ліг спочивати, бо дуже втомився (Кв.-Осн., II, 1956, 267); Люди побачили — не старшина правує, а вже Захар старшину примушує сход скликать, вирішувати мирські справи (Горд., Чужу ниву.., 1947, 192); // у знач. ім. мирське́, ко́го, с. У царській Росії — один з податків, які повинні були сплачувати селяни. — Гроші тягни з себе, мов жили: подать дай, мирське дай, сюди дай, туди дай (Коцюб., І, 1955, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 715.

Мирськи́й, а́, е́ Мірской, свѣтскій. Тісно було нашому юноші в монастирі і не до вподоби серед мирського товариства. К. Гр. Кв. XII.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 427.