МИЛУВАТИСЯ

МИЛУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. Пестити один одного, виявляючи взаємне кохання, ніжність. Вони [голуби] цілуються і милуються, Сизими крильцями обнімаються (Чуб., V, 1874, 247); Семен Іванович з Галочкою і голубилися, і милувалися (Кв.-Осн., II, 1956, 344); * Образно. Солодко стискається, щастям захлинається серце моє щиреє, що з твоїм кохається, що з твоїм кохається, що з твоїм милується… (Сос., Солов. далі, 1957, 120).

2. ким, чим, з кого — чого, на кого — що, без додатка і з спол. як. Дивитися на кого-, що-небудь, відчуваючи приємність, насолоду; любуватися (у 1 знач.). Ось в холодочку зібралися сиві діди, і милуються дітьми своїми, і тиху розмову ведуть проміж себе (Дн. Чайка, Тв., 1960, 153); Лаврін не зводив очей з Мелашки і милувався, як вона проворно орудувала руками (Н.-Лев., II, 1956, 323); Все таке хороше, красне! Дивитися б та милуватися (Мирний, IV, 1955, 321); Хлопці сиділи на згірку край шляху, милуючись селом, що біліло внизу по долині (Гончар, Людина.., 1960, 88); Катерина милувалась на борошно, розглядала на долоні й виставляла на сонце — та й біле ж (Чорн., Визвол. земля, 1959, 171); // Захоплюватися чим-небудь. Куліш говорив, наче милувався своїми словами, впевнений у тому, що відкривав незнані святі істини (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 216); Друзі глузували з нього й запевняли, що він і в танк поліз, щоб під гуркіт моторів милуватися зі свого голосу (Ю. Янов., II, 1954, 97).

3. у чому. Мати задоволення від певного заняття. Він милується у музиці.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 707.

Милува́тися, луюся, єшся, гл.

1) Ласкать другъ друга. Вони собі цілувались, цілувались, милувались. Мет. 25.

2) Любоваться. Знайшла очима свого сина і милувалась ним. Левиц. І. 269. Милувався такою вродливою красою. Мир. ХРВ. 61.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 425.