МЕРЗЕННІСТЬ

МЕРЗЕ́ННІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. мерзе́нний 2. Вона вже не знала, чому віддати перевагу — шанобі й захопленню перед генієм чи огиді з його мерзенності (Смолич, І, 1958, 71); Шевченко і написав невеличкий автобіографічний нарис, в якому на прикладі власного життя розкрив нелюдськість, жорстокість і мерзенність самодержавно-кріпосницького ладу (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 676.