МЕДІВНИК

МЕДІВНИ́К, а́, ч.

1. Те саме, що медя́ни́к, [2-й чоловік:] Подивився б ти, як він було увійде у хату, то так дітвора і вкриє його: тому медівника дасть, тому бублика, іншому копійку… (Кроп., І, 1958, 479); [Бабуся:] Зрозумійте, маю свято, А роботи ще багато… Чи спеклись медівники, Чи готові пиріжки? (Олесь, Вибр., 1958, 486); * У порівн. Голубив [капітан] її словами, як медівниками (Черемш., Тв., 1960, 181).

2. бот., діал. Підмаренник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 664.

Медівни́к, ка, м.

1) = Медяник 1.

2) Названіе различныхъ растеній, a) Galium verum. Вх. Пч. І. 10. б) Galeopsis versicolor. ЗЮЗО. І. 123. в) Dracocephalum Moldavica. ЗЮЗО. І. 121. См. Медяник 2.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 414.

медівни́к див. медя́ни́к.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 358.