МАЇВКА

МАЇ́ВКА, и, ж.

1. У дореволюційній Росії — нелегальні збори робітників у день 1 Травня. В 1894 році робітники міста [Києва] вперше відсвяткували Перше травня, провівши в Голосіївському лісі революційну маївку (Визначні місця Укр., 1958, 60); Де ви, хлопці тямкі, Що були на маївках..? (Руд., Поезії, 1949, 5).

2. Відпочинок весною на лоні природи. [Горпина (на перелазі):] Добривечір! Хліб-сіль! Маївку справляєте? (Вас., III, 1960, 153); Ось вони цілою групою — хлопці, дівчата — сфотографовані між зеленню біля надмогильного пам’ятника батькові українського театру — Кропивницькому. Ось маївка їхня в лісопарку (Гончар, Людина.., 1960, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 596.

Ма́ївка, ки, ж. Гречиха, посѣянная въ маѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 397.

маї́вка — традиційні весняні роз­ваги, гуляння в гаю, лузі чи лісі, що беруть початок від римських весняних свят на честь богині Маї (чи бога Майюса); в Україні особливо були поширені серед спудеїв і бурсаків Києво-Могилянської ака­демії, які разом з учителями ви­їжджали за місто святкувати при­хід весни на лоні природи.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 349.