МАСНИЦЯ

МА́СНИЦЯ, і, ж., церк. Давньослов’янське свято проводів зими, пристосоване християнською церквою до тижня перед великим постом і пов’язане зі звичаєм веселитися та готувати певні страви (млинці, вареники з сиром і т. ін.). Почекайте, варенички, прийде на вас масниця! (Укр.. присл.., 1955, 276); Одгуляли масницю [кріпаки] (Мирний, І, 1949, 323); — Жінко! Люди говорили: Масниця зайшла; А млинців ще ми й не їли, — Може б ти спекла? (Щог., Поезії, 1958, 407); — Щось ти дуже веселий, Тимку? — На масницю уродився, — вишкірився білими зубами Тимко (Тют., Вир, 1964, 493).

◊ Мине́ться (мину́лася, закінчи́ться, закінчи́лася і т. ін.) кото́ві ма́сниця — закінчиться (закінчилось) для когось безтурботне, веселе, привільне життя.

МАСНИ́ЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що масни́чка. Параска люто копнула масницю ногою так, що посудина з лускотом покотилася геть у сіни (Фр., VII, 1951, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 641.

Ма́сниця, ці, ж. Масленица. Камен. у. Почекайте, вареники, прийде на вас масниця! Чуб. І. 265. Ум. Масничка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 408.

Ма́сниця (пестливе — Ма́сничка) = Ма́сляниця = Ма́сляна = Колоді́й — давньослов’янське свято проводів зими і зустрічі весни, пристосоване християнською церк­вою до тижня перед Великим по­стом (рівно за вісім тижнів до Пасхи) і пов’язане зі стародавнім зви­чаєм веселитися, влаштовувати ігрища та готувати і їсти певні смачні страви (гречані або пше­ничні млинці з сметаною, варени­ки з сиром і сметаною; звідси приказка «Почекайте, варенички, прийде на вас Масниця!»); оскіль­ки вареники варили часто, то й ви­никла приповідка: «Вареники до­ведуть, що і хліба не дадуть!»; жар­тують: «Ой Масничко, яка ж ти бу­ла! Якби тебе сім неділь, а посту одна!»; погрожують: «Буде знати сьому Масляну!»; за церковною термінологією, тиждень (точніше 8 днів) Масниці має назву Пу́щен­ня, або ще Сиропу́сний (Си́рний) ти́ждень (забороняється їсти м’ясо, але дозволяється вживати сир, масло, рибу); свято пов’язане зі старовинним звичаєм жіночого колодкува́ння (звідси Колоді́й, «по­неділок на Масниці»), коли на честь коло́дки, яку приносили жін­ки до корчми, святкували цілий тиждень (її народження, хрести­ни, похрестини, смерть, похоро­ни, поминки); за іншим звичаєм, колодки́ (спочатку справжні, а зго­дом стрічки, хустки та ін.) при­в’язували на ноги неодруженим хлопцям і дівчатам або матерям, які не видали заміж дочок або не оженили синів упродовж шлюб­них Масниць; ті відкуплялися від колодо́к; (див. ще колодки́ 2); Коло­дій «умирав» у суботу перед великопістими заговинами, і його «оплакували» на останньому мас­ничному почастуванні; оскільки колодки означають передусім кай­дани (які накладали не лише лю­дям, а й худобі, щоб та не скакала в городі), а також називають під­вісні замки, тобто несуть ідею стриманості, то в масничних коло­дка́х можна вбачати розвиток цієї ідеї щодо дотримання громадської моралі, насамперед у молоді; з Сиропусним прощеним тижнем по­в’язані прикмети, — «яка погода буде на Сиропусну неділю, така й на Великдень буде», «як сонце сходить рано, то й весна рання бу­де»; фразеологізм: мине́ться кото­́ві Ма́сниця — закінчиться для ко­гось веселе, безтурботне, привільне життя.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 354-355.