МАСА

МА́СА, и, ж.

1. Кількість, об’єм речовини якого-небудь предмета; сама речовина, матерія, з якої складається предмет. — Не знаю, чи ми розмовляли наголос, чи мовчки, але ми плили в широкім просторі, рядом, плече з плечем, і вся маса морського повітря, ввесь запах солі, полинів, сонця — проходив крізь нас (Коцюб., II, 1955, 289); Страшний удар металевої маси об землю, скрегіт і брязкіт заліза примусили хлопців спинитися (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 12).

2. фіз. Одна з основних величин механіки, за допомогою якої вимірюють кількість речовини в тілі; міра інерції тіла стосовно сили, що на нього діє. Мірою кількості речовини в тілі є його маса (Фізика, II, 1957, 30); Протон має масу, рівну масі атома водню (Наука.., 10, 1956, 11); Треба було насамперед визначити й уточнити критичну масу для проведення керованої ланцюгової реакції (Рибак, Час.., 1960, 631).

3. Великий предмет або предмети з неясними для зору обрисами; те, що в своїй сукупності утворює щось ціле, неподільне. Перед нею на долині зеленів густою темною зеленою масою розкішний садок (Н.-Лев., II, 1956, 81); Величезна чорна маса, стрімка скала заступила нам дорогу (Фр., II, 1950, 94); Дебелі воли лежали, підгорнувши під себе ноги, великими білястими масами і здавалися здалека сірим камінням, розкиданим по схилу поля (Довж., І, 1958, 242).

4. Безформна, схожа на тісто, речовина; густа або рідкувата суміш. Джузеппе пеньками зубів перегризав йому [спрутові] шию — і був кінець: на днищі човна валялась тільки противна, як кисіль, маса (Коцюб., II, 1955, 417); Звичайно при виверженні [вулкана] виливається вогненно-рідка маса, яка називається лавою (Фіз. геогр., 5, 1956, 101); Влітку корів утримують у таборах, годуючи зеленою масою кукурудзи, багаторічних трав і інших культур (Колг. Укр., 11, 1956, 10).

∆ Пласти́чні ма́си див. пласти́чний.

5. розм., рідко. Те саме, що бе́зліч. Такої маси квіток, як там по дорозі в гори, я ще зроду не бачила (Л. Укр., V, 1956, 409); Маса вражень, що звалилась так несподівано цього вечора на його голову, гнула своїм тягарем додолу (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 303).

6. перев. мн. Велика сукупність людей; широкі кола трудящих, населення. — По-моєму, усяк, хто хоч трохи вище став від сірої маси народу, — не лізь у пани (Мирний, І, 1954, 341); Економічне становище робітників покращало. Культурний рівень робітничої маси зріс (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 240); Я хочу сил повсталого титана, щоб оспівать нестримну волю мас (Сос., І, 1957, 483).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 636.