МАРУ

"Хто ж то був у неї тогдi, як усяк її цурався, бачивши, що вона є природжена вiдьма, що i у водi з каменюками не тоне, i дощi з неба краде, i мару на людей насила? Але! хто? Не хто, як наш Прокiп Ригорович Пiстряк, конотопський пан писар"Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович - Конотопська відьма

"Напер мару — мара виляє,"Котляревський Іван Петрович - Енеїда

"Побачиш все криваву мару"Карманський Петро Сильвестрович - Двигну тебе на крилах туги

"Якби Левонтій вірив у потойбічний світ, він, певно, так і сприйняв би оцю мару"Білик Іван Іванович - Танго

"Спiвачка змахнула рукою, вiдганяючи мару"Кашин Владимир - Кривавий блиск алмазiв

"Дашкович устав і собі й не знав, що й почать, викликавши таку мару."Нечуй-Левицький Іван Семенович - Хмари

"Не було для Мурада відтоді нічого милішого на світі за Мару"Загребельний Павло Архипович - Роксолана

"Будився розбитий, безсилий, та перший сонячний промінь, що тягся до нього крізь шибку, вбирав у себе ту сонну мару і вертав сили."Коцюбинський Михайло Михайлович - В дорозі

"Перегукувались, перегукувались та потім як усі разом укупі защебетали — усе поглушили: ні шороху листя, ні леління води, ані колисання,— і весь сон одігнали, усю дрему й мару"Вовчок Марко - Кармелюк

"— Та це я така, схожа на мару, — каже Горпина й проводить долонею по сухих очах, наче сльози витирає"Гуцало Євген Пилипович - Голодомор