МАРИНІСТ

МАРИНІ́СТ, а, ч. Художник, що малює марини. Серед величезної кількості культурних закладів нашої країни особливе місце посідає картинна галерея імені І. К. Айвазовського, заснована великим мариністом у себе на батьківщині — в м. Феодосії у 1880 році (Довж., III, 1960, 85); Він [художник Л. О. Мучник] виступає і як мариніст, пише мінливе неспокійне море, зображує події, зв’язані з працею чорноморських рибалок (Мист., 6, 1963, 40); // Письменник, що описує море. М. Коцюбинський — фактично перший в українській літературі художник слова — мариніст (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 528).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 627.