МАНІРНИЙ
Значення манірний це
МАНІ́РНИЙ, а, е. Позбавлений простоти та природності. — Пане Ястшембський! наші вельможні панни такі манірні, такі тонні та скучні! (Н.-Лев., II, 1956, 63); Увіходить немолода, носата, але манірна дама, надто пишно, але без смаку вдягнена, напудрена і нарум’янена (Коч., II, 1956, 193); Бранко зараз же вловив фальш в Олиному манірному вигуку (Вільде, Сестри.., 1958, 515); // З витонченими манерами (у 2 знач.). Куліш манірний, красивий, самозакоханий, як завжди, пишномовно зустрів Тараса (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 396).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 622.
Мані́рний, а, е. Манерный. Наші вельможні пани такі манірні. К.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 404.
манірний Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
campy | манерный |
манірний Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
manirnyi | manirnyi | manirnyy |
манірний Рід - прикметник
манірний Словоформи слова
Називний | манірний | манірна | манірне | манірні |
Родовий | манірного | манірної | манірного | манірних |
Давальний | манірному | манірній | манірному | манірним |
Знахідний | манірний, манірного | манірну | манірне | манірні, манірних |
Орудний | манірним | манірною | манірним | манірними |
Місцевий | на/у манірному, манірнім | на/у манірній | на/у манірному, манірнім | на/у манірних |
манірний Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
8 | 3 | 5 |