МАКІВКА

МА́КІВКА, и, ж.

1. Квітка маку (у 1 знач.). Подекуди лиснять червоні та білі грядки маківок, пронизаних сонцем (Н.-Лев., IV, 1956, 191); * У порівн. Як маківка на городі, Ганна розцвітала (Шевч., І, 1951, 167); Немає більшого щастя для поета, як.. бачити Україну щасливою і заквітчаною, мов ту маківку повну (Чаб., Шляхами.., 1961, 23).

2. Плід маку; голівка маку (у 1 знач.). Вона.. ламала кращу маківку або зривала жовтий огірок і ховала за пазуху (Коцюб., II, 1955, 25); Кожна маківка була суха-пресуха, аж дзвеніла, а всередині, як у коробочці, шелестіло насіння (Донч., IV, 1957, 67).

◊ Спить (спи́ться), мов (на́че, як і т. ін.) пі́сля ма́ківки — міцно спить (спиться). Хоч і кажуть, що в дощову ніч спиться, мов після маківки, але від мене сон утік за тридев’ять земель (Збан., Малин. дзвін, 1958, 124).

3. розм. Те саме, що верши́на 1. Стовбуром своїм вона [сосна] колись розштовхала своїх сестер, винесла віти й випещену кучеряву маківку із затіненої тісноти туди, де багато волі, неба і сонця (Руд., Остання шабля, 1959, 84); // Верхня частина голови людини. З відкритою головою, поблискуючи лисиною на маківці, він поважно ввійшов між селян (Фр., II, 1950, 371); Він поглянув суворо на маківку похиленої перед ним синової голови (Смолич, Мир.., 1958, 55).

4. чого, розм. Те саме, що ба́ня² 1. Сонце зачервонило маківки церков, найвищі дерева (Гончар, І, 1954, 397).

5. розм. Квітка латаття. Далі ми попливли на маківки. Повний білий, як лілія, цвіт гойдавсь поверх води, між круглим широким листям (Мирний, V, 1955, 349); Підкидались на хвилях білі лілеї й жовті маківки (Десняк, II, 1955, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 602.

Ма́ківка, ки, ж.

1) Маковка, головка мака.

2) Цвѣтокъ мака. Катувала, мордувала, та не помагало: як маківка на городі Ганна росцвітала. Шевч. 22. Дівчина почервоніла як маківка. Левиц. Пов. 107.

3) М. водяна = Мак водяний. Маркев. 166.

4) Маківки. Родъ вышитаго узора на сорочкѣ. КС. 1893. V. 278.

5) Хороводная игра (См. Мак 8), а также красивая дѣвочка, которую въ этой игрѣ, подъ конецъ пѣсни, подбрасываютъ вверхъ, представляя тѣмъ отряхиваніе мака. Грин. III. 108. Ум. Маківочка. Її ж дочка, як маківочка. Рудч. Ск. II. 49.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 399.

ма́ківка (зменшено-пестливе — ма́ківочка) — квітка маку та плід, об’єкт традиційних персоніфіко­ваних порівнянь; маківка як голів­ка маку виступає в світосприйнят­ті народу як ідеальна форма для людської голови: «Голова, як ма­ківка, а в неї розуму накладено»; як квітка маку маківка — символ дівочої краси. Як маківка на городі, Ганна розцвітала (Т. Шевченко); Дівчина почервоніла, як маківка (І. Нечуй-Левицький); Спиться, мов після маківки (міцно спиться); її ж дочка, як маківочка (Панас Мирний); Нема в світі цвіту цвітішого над маківочки; нема ж і роду ріднішого над матіночки (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 351.