МАЗАТИСЯ

МА́ЗАТИСЯ, ма́жуся, ма́жешся; наказ. сп. ма́жся; недок.

1. чим. Покривати себе чимось рідким або жирним; // розм. Підмальовувати обличчя фарбою, гримом і т. ін.; фарбуватися, гримуватися. Актори почали мазатися, як кому подобалось. Публіка стала була вимагати, щоб учителька дозволила й їм помазатися хоч однією сажею (Вас., І, 1959, 119); Ліза глянула на неї і подумала: "Яка ж вона вродлива! Тільки даремно цією помадою мажеться" (Руд., Вітер.., 1958, 128).

2. розм. Те саме, що брудни́тися. — Мені дозволите з вами [в кабіну]?.. Овсійович, зиркнувши на фетровий капелюх і темно-синє демісезонне пальто Недєліна, резонно зауважив: — А вам варто мазатися? (Логв., Давні рани, 1961, 141).

3. Братися (у 10 знач.), липнути, приставати. Боронування треба провадити вибірково й саме тоді, коли грунт не мажеться, а добре розпушується (Колг. Укр., 3, 1954, 14); Крізь весняну хмарину бризнув теплий дощ. Грунт почав мазатись (Чорн., Визвол. земля, 1959, 53).

4. до кого, перен., фам. Те саме, що підле́щуватися. — Кульгавий до тебе не мажеться? — Яків? — Так. — Заглядає в душу… (Ю. Янов., І, 1954, 226).

5. Пас. до ма́зати 1. Долівка було мажеться (Барв., Опов.., 1902, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 595.

Ма́затися, мажуся, жешся, гл.

1) Мазаться.

2) Пачкаться, мараться. З) — до ко́го, коло кого. Ласкаться къ кому.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 396.