МАЗАНИЙ

МА́ЗАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ма́зати 1. Пригадую собі, що мені страшенно докучало якесь скрипіння, немовби попри моє ліжко ненастанно їздив дерев’яний, ніколи не мазаний бойківський віз (Фр., IV, 1950, 179); І стоги не вкриті, І покої не мазані (Шевч., II, 1953, 276); Віддалік від корівника стояло кілька давно не мазаних хат (Збан., Єдина, 1959, 346); // у знач. прикм. Гарна мазана паляниця, а не дитина (Номис, 1864, № 9211).

◊ Одни́м ми́ром ма́зані див. ми́ро.

2. у знач. прикм. Те саме, що розпе́щений. Малий хлопчик, Матвійко, що був у своєї мами дуже мазаний, ..жирує, на подушках та вигукує, аж у вухах лящить (Вас., II, 1959, 465); Настя вигнула талію, як мазана кицька вигинає спинку, й взяла букет (Н.-Лев., III, 1956, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 594.

Ма́заний, а, е.

1) Мазанный, помазанный. Мазаний періжок.

2) Избалованный, изнѣженный. Вона така вже стала мазана. Зміев. у. Мазана паляниця хороша, та не дитина. Мазана дитина ледача. Г. Барв. 441. Дядькови (діти), звісно, мазаніші, — муляться. Сим. 231.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 396.