М'ЯЧ

М’ЯЧ, а́, ч. Суцільна або порожня всередині куля з пружного матеріалу, що відскакує, вдаряючись об тверду поверхню. Гей, діти-мотилята! А годі вам цяцьками грать. М’яч бить, метелики ганять: Я байку розкажу — послухайте, хлоп’ята! (Бор., Тв., 1957, 129); Коли б воля — побіг би він тепер на улицю до хлопців у м’яча грати, свинку туряти! (Мирний, IV, 1955, 28); * У порівн. Глянеш: через поле Перекотиполе, Наче м’яч, плига. (Граб., І, 1959, 301).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 840.

М’яч и мняч, ча́, м. Мячъ. Полетиш, як м’яч. Ном. № 4319. Стріляють було у них, а вони як мнячі кулі ловлять та назад себе кидають. Мнж. 133.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 459.