М'ЯКШИТИ

М’ЯКШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., перех.

1. Робити м’яким або м’якшим; зм’якшувати, пом’якшувати. Сей вітер м’якшить сніг. М’якшить суху ріллю на полі (Сл. Гр.); // Розминати. М’якшити губку для кресала.

2. перен. Робити лагіднішим, чутливішим; розчулювати. М’якшити серце.

3. перен. Зменшувати силу, ступінь вияву чогось; послаблювати. Калган-корінь м’якшив гіркоту горілки (Рибак, Помилка.., 1956, 247).

4. лінгв. Надавати м’якості вимові приголосних; палаталізувати. И, а також Е, як правило, попередніх приголосних не м’якшать (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 838.

М’Якши́ти, мнякши́ти, шу́, ши́ш и м’якчи́ти, мнякчи́ти, чу, чи́ш, гл. Размягчать. Сей вітер м’якшить сніг. М’якшить суху ріллю на полі. К. Псалт. 144.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 458.