ЛІЙКА

ЛІ́ЙКА¹, и, ж.

1. Конус з трубкою, яким користуються для переливання рідини в посуд з вузькою шийкою або для фільтрування; // Такий же конус з трубкою, що застосовується для засипання в що-небудь сипучих речовин. Зверху барабана є люк, в який при засипанні зерна вставляється лійка (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 77); * У порівн. Піднялося величезною лійкою вгору кроваве [криваве] полум’я (Фр., VIII, 1952, 406).

2. Посудина із впаяною в неї трубкою, перев. з ситечком, для поливання. Сухий грунт можна зволожити, поливаючи його з лійки з ситечком (Ол. та ефір. культ., 1956, 303); На пустирі зібралася вся школа. У кожного цеберка або лійка (Донч., V, 1957, 212); // Такий же посуд для змазування різними мастилами деталей машин. * У порівн. Біжить піт з женців, заливає очі, капає з носа, мов з лійки (Мирний, І, 1954, 345).

3. геол. Один з видів підземних печер. В міру того, як розмір лійки.. збільшується, стеля її не витримує тиску покриваючих верств і провалюється (Курс заг. геол., 1947, 130).

4. мор. Черпак для виливання води.

5. діал. Груздь. — Он — наче келехи на дорогий шампан, Гриби, що лійками їх звуть серед селян (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 98).

ЛІ́ЙКА², и, ж. Невеликий вузькоплівковий фотографічний апарат. Попереду снували фоторепортери з лійками (Автом., В. Кошик, 1954, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 512.

Лі́йка, ки, ж.

1) Воронка. Вас. 205. Шух. 1. 283, 284.

2) Лейка.

3) Въ различныхъ инструментахъ и снарядахъ та металлическая трубка, въ которую вставляется деревянная ручка, напр., въ лопаткѣ, въ багрѣ и пр. Шух. І. 164, 222, 223. Также въ подсвѣчникѣ та трубка, въ которую вставляется свѣча. Шух. I. 299. Ум. Лієчка. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 368.