ЛЮТИТИ
Значення лютити це
ЛЮТИ́ТИ, лючу́, люти́ш, недок., перех. Доводити до розлюченості, гніву; дуже сердити. Шарлота щось бомкнула, а панотець не розумів. Його це зачало лютити (Март., Тв., 1954, 297); Розуміння власного безсилля якось зарадити справі лютило найбільше (Собко. Звич. життя, 1957, 246).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 574.
Лю́тити, чу, тиш, гл. Сердить, раздражать. Желех.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 390.
лютити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| Lucite | злит |
лютити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| liutyty | liutyty | lyutyty |
лютити Рід - дієслово, недоконаний вид
лютити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | лючу | лютимо |
| 2 особа | лютиш | лютите |
| 3 особа | лютить | лютять |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | лютитиму | лютитимемо |
| 2 особа | лютитимеш | лютитимете |
| 3 особа | лютитиме | лютитимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | лютив | лютили |
| Жіночий рід | лютила | |
| Середній рід | лютило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | лютімо | |
| 2 особа | люти | лютіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | лютячи | |
| Минулий час | лютивши |
лютити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 6 | 3 | 3 |