ЛЮБО
Значення любо це
ЛЮ́БО, присл. Приємно, гарно. Гарно, любо, весело минувся увесь сей день, як один часочок (Кв.-Осн., II, 1956, 335); Сонце.. любо світило і обдавало їх своїм світом (Мирний, І, 1954, 166); Як він любо говорить! (Речм., Твій побратим, 1962, 99); // у знач. присудк. сл. У хаті в нас любо, мило! (Вовчок, І, 1955, 238); Мені так любо, любо стало. Неначе в бога (Шевч., II, 1963, 38); Жалко і весело! сльози і сміх! Зелено, любо, і сіється сніг… (Олесь, Вибр., 1958, 209); Матері любо, що він отак поважно це сказав, як дорослий (Головко, II, 1957, 210); // Ласкаво, з любов’ю. Дивиться так-то вже любо, так-то вже ласкаво жалує! (Вовчок, І, 1955, 144); Не дві ночі карі очі Любо цілувала (Шевч., І, 1963, 22); Дітки веселенько та любо зазирають у вічі своєму татусеві (Л. Янов., І, 1959, 31).
Лю́бо-до́рого; Лю́бо-ми́ло — дуже, надзвичайно добре. Б’є він ворога — Любо-дорого, Визволяє з неволі свій край (Піде., Загули.., 1960, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 564.
Лю́бо нар.
1) Пріятно; хорошо; красиво. У людей діти — любо поглядіти. Ном. № 9204. Сияло сонце в небесах; а ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. 100. Любо й неньці, як дитина в честі. Ном. № 9226. З гарної дівки гарна й молодиця, — гарно завертиться, любо подивиться. Ном. № 9004.
2) Съ наслажденіемъ. Не дві ночі карі очі любо цілувала. Шевч. 66. Невольники лежять, простягшись любо. К. Іов. 8.
3) Любовно, въ любви, въ согласіи. Ум. Любо́нько, любе́сенько. І досі ще стоїть любенько рядок на вигоні тополь. Шевч. 492. Ходить по хаті…, урядившись як можна гарніш, виголившись чистенько і чуб вистригши любесенько. Кв. Тихенько й любенько день мине. МВ. І. 18. Мені, моя доле, дай на себе подивитись, дай і пригорнутись, під крилом твоїм любенько в холодку заснути. Шевч. 622. Сестро моя, не журись, голубко! Досі жили з тобою любенько, — треба так і звікувати. МВ. І. 12. І за руки любенько взявшись, до ратуші пішли тишком. Котл. Ен. V. 44.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 386.
любо Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| pleasure | любо |
любо Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| liubo | liubo | lyubo |
любо Рід - прислівник,іменник, жіночий рід, неістота
любо Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 4 | 2 | 2 |
любо в англійській розкладці - k.,j
Цитати української літератури з використанням слова любо
"А в хаті мило та любо глянуть: лавки й столи липові, образи киянські, хороше мальовані, позапинані рушниками вишиваними; і на рушниках квітки, і кругом квітки та зілля пахучі."Вовчок Марко - Сон
"— Добре, до Данії, а також до Італії, до Неаполя… — Вона усміхалася любо де мене, мов рада була вже тепер з моєї утіхи, яку я мусила б тоді відчувати."Кобилянська Ольга Юліанівна - Царівна
"І дуже зраділа, так любо співала,"Глібов Леонід Іванович - Пташка
"— Любо мені серед цього, — повів рукою, і стара всміхнулася, бо рідко траплялися їй такі вразливі на красу душі."Загребельний Павло Архипович - Диво
"О, весела, весела доріженька! Де глянути—усе цвіте й пахне, про що здумати — усе любо, та мило, та ясно!.."Вовчок Марко - Дев’ять братів і десята сестриця Галя
"— В Бієвці, мамо! Там набачив я дівчину! Брови чорні, очі карі — любо подивиться; личко, як калина, а як гляне, засміється, в мене серце в’яне."Нечуй-Левицький Іван - Кайдашева сім’я
"Любо було глянути на її дрібненькі, запечені на сонці рученята, що жваво бігали від одної роботи до другої"Коцюбинський Михайло Михайлович - Харитя
"І снилось так мило та любо,"Руданський Степан Васильович - Богдай тебе
"Кожний розумів, що він тут має силу, і любо йому було це почувати"Грінченко Борис Дмитрович - Під тихими вербами
"Чисто кругом — любо глянути, і огородина зеленіє…"Мирний Панас - Хіба ревуть воли, як ясла повні