ЛЬОТНИЙ

ЛЬО́ТНИЙ, а, е.

1. Стос. до польоту літальних апаратів. Як тільки встановились льотні ночі, вилетіли вони прискорити висилку боєприпасів (Шер., В партиз. загонах, 1947, 101); // З якого літальні апарати піднімаються в повітря. До виходу на льотне поле лишилося п’ять хвилин (Рибак, Час.., 1960, 856); // Сприятливий для польоту літальних апаратів. Помірний вітер віє — чудовий льотний час! (Забіла, У.. світ, 1960, 42); // Який використовується льотчиком, признач. для льотчиків. До нього підійшов невисокий чорнявий хлопець у льотному комбінезоні і шоломі (Собко, Серце, 1952, 83).

2. Стос. до професії льотчика. Каро вчився наполегливо і вперто льотній майстерності (Рибак, Що сталося.., 1947, 25).

3. Здатний літати (про комах, птахів і т. ін.). Усі льотні бджоли сім’ї, яка відроїлася, збираються до рою і посилюють його (Колг. Укр., 6, 1956, 34); У тримісячному віці фазанів вважають льотними (Наука.., 8, 1966, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 586.