ЛЬНЯНИЙ

ЛЬНЯНИ́Й, а́, е́. Те саме, що лляни́й. Давала чиншу [нянька] до двора: ..Льняної пряжі три півмітки (Котл., І, 1952, 180); Були вони [рушники] довгі, з тонкого льняного полотна, вишивані, мережані й гаптовані (Дмит., Наречена, 1959, 198); Хлопченя із чубчиком льняним, Тільки що навчившись говорити, Підбира, ласкаве і сердите, Перші пари непокірних рим (Рильський, І, 1956, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 583.

Льняни́й, а, е. = Лянний. Поший мені льняную сорочку. Чуб. V. 365.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 384.