ЛУШПАЙКА

ЛУШПА́ЙКА, и, ж.

1. Шкірка деяких овочів, фруктів і т. ін. Я дома; нашвидку ковтаю картоплю з лушпайками (Кос., Новели, 1962, 16); На ранок тільки попіл від вогнищ, кавунові лушпайки та різний мотлох нагадували грузинам про недовгих гостей (Тулуб, Людолови, II, 1957, 183).

2. Тверде покриття насіння соняшника, проса, гречки і т. ін., що звичайно легко відділяється від зернятка; лузга. Василина.. почала їх [горіхи] навіщось кусати. Вона навіть не вибирала й не їла зерен і викидала з рота зерна з лушпайками (Н.-Лев., II, 1956, 142); Родина Мартинюків жваво взялася до насіння, сповнюючи хату лушпайками (Кач., Вибр., 1947, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 560.

Лушпа́йка, ки, ж. Тоже, что и лушпа, но только съ одного плода. Понакидали лушпайок з кавуна. Херс. у. Скарбова лушпайка. Презрительное названіе чиновника? Там як їздять в гостину, то піп до попа, дяк до дяка, пан до пана; лиш оті скарбові лушпайки лізуть нп світло як тьма. Сіх всюди повно. Св. Л. 201.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 384.