ЛУШПА

ЛУШПА́, и́, ж., діал. Лушпайки. * У порівн. Хто, Партіє, не йде з тобою, — Впаде на сміття, як лушпа (Павл., Бистрина, 1959, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 560.

Лушпа́, пи, ж.

1) Шелуха, скорлупа (орѣховъ, яицъ, картофеля), корка (арбузовъ) и пр.

2) Чешуя (рыбы). Лушпа на рибі тій велика. Вх. Зн. 34.

3) Съ измѣненнымъ удареніемъ: лушпа. лушпи да́ти (кому́). Отколотить кого. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 384.