ЛУПЕНЬ

ЛУ́ПЕНЬ, пня, ч., діал. Побої. Штефан врятував Юрка від лупня і сорому (Козл., Ю. Крук, 1950, 131).

Да́ти лу́пня кому — побити кого-небудь. Дав йому лупня добре — довго буде джмелів слухати! (Номис, 1864, № 3986); Ілько.. крутнувся мерщій за батогом яким, щоб іще пужалном дати йому за все доброго лупня (Козл., Ю. Крук, 1950, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 556.

Лу́пень, пня, м. Ударъ, побои. дати лупня. Дать потасовку. Дав йому лупня добре, — довго буде джмелів слухати. Ном. № 3986.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 382.