ЛУНУТИ
Значення лунути це
ЛУ́НУТИ, ну, неш, недок., діал. Умерти. — Чи ти бач, як наш прикажчик молиться, — за що ж то? Чи щоб пан скоріше лунув, чи ще щоб пожив (Мирний, IV, 1955, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 556.
Лу́нути, ну, неш, гл. Умереть. Щоб я лунув, коли не правду кажу! Н. Вол. у. Як іззів я посмоктаної гадюкою полуниці, то трохи не лунув. Я мало не лунула з плачу. Н. Вол. у. Хоч лунь, а їдь! Н. Вол. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 381.
лунути Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| lunati | лунути |
лунути Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| lunuty | lunuty | lunuty |
лунути Рід - дієслово, доконаний вид
лунути Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | луну | лунемо |
| 2 особа | лунеш | лунете |
| 3 особа | луне | лунуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | лунув | лунули |
| Жіночий рід | лунула | |
| Середній рід | лунуло | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | лунімо | |
| 2 особа | луни | луніть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | лунувши |
лунути Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 6 | 3 | 3 |