ЛУЖНИЙ

ЛУ́ЖНИЙ, а, е.

1. До складу якого входять луги (див. луг²). Це [фосфатшлак] — лужний вид добрив, тому його слід використовувати насамперед на кислих грунтах (Наука.., 7, 1956, 26); Для квасолі потрібні нейтральні або лужні грунти (Зерн. боб. культ., 1956, 125); Дубченко запропонував встановити коло сухопарника прилад з лужним розчином (Бойч., Молодість, 1949, 312); // Власт. лугові. На відміну від кислот, вони [луги] мають своєрідний смак, що називається лужним (Уроки.. хіміка, 1956, 78); Реакція грунтового розчину може бути кисла, лужна або нейтральна (Добрива.., 1956, 23).

∆ Лу́жні гірські́ поро́ди — гірські породи з підвищеним вмістом лужних металів; Лу́жні мета́ли — хімічно активні метали, що швидко окислюються на повітрі, утворюючи гідроокиси, які є сильними лугами. Найлегше втрачають валентні електрони атоми лужних металів (Хімія, 10, 1956, 10).

2. Який виготовляє луги (див. луг² 1). Багатющі запаси солі, вапна і доломіту стали базою для розвитку лужної промисловості (Наука.., 1, 1958, 54).

3. Який діє за допомогою лугу (див. луг² 1). Великого поширення набули лужні акумулятори (Курс фізики, III, 1956, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 553.