ЛУДИТИ
Значення лудити це
ЛУДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., перех. Наносити олив’яне покриття на поверхню виробів з металу. В кузні.. козак із сергою у вусі щось лудив (Панч, Гомон. Україна, 1954, 250).
◊ Луди́ти о́чі кому, чиї — говорити неправду. Обдурювали [націоналісти] їх, залякували, лудили їхні очі (Вишня, І, 1956, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 552.
Луди́ти, джу, диш, гл. Привлекать, приманивать, заманивать. Вх. Зн. Вх. Уг. 250. До світлиці уступає молодець хороший, жвавий, вус маленький, око каре, волос красний кучерявий, а личенько таки лудить, хоч го трошки снядь присіла. Федьк. І. 127.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 380.
лудити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| tin | лудить |
лудити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| ludyty | ludyty | ludyty |
лудити Рід - дієслово, недоконаний вид
лудити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | луджу | лудимо |
| 2 особа | лудиш | лудите |
| 3 особа | лудить | лудять |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | лудитиму | лудитимемо |
| 2 особа | лудитимеш | лудитимете |
| 3 особа | лудитиме | лудитимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | лудив | лудили |
| Жіночий рід | лудила | |
| Середній рід | лудило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | лудімо | |
| 2 особа | луди | лудіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | лудячи | |
| Минулий час | лудивши |
лудити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 6 | 3 | 3 |