ЛОПАТИСЯ

ЛО́ПАТИСЯ, ається, недок.

1. Тріснувши, ділитися на шматки; розламуватися, розбиватися. Сипався з гілля дерев іней, льодок на калюжах лопався, тріщав (Скл., Хазяїни, 1948, 132); // Те саме, що ре́патися. Він чує, як.. на смереці лопається кора і як з шипінням тече смерековий сік і капає на землю (Чорн., Визвол. земля, 1950, 52); — Тобі видали червону книжечку не для того, щоб ти нею затулявся, щоб працював разом із нами так, щоб шкіра на руках лопалася (Тют., Вир, 1960, 77); // Звільнятися від верхніх покривів, розриваючи їх унаслідок зростання, визрівання (про бруньки, овочі тощо). На деревах лопаються рожеві гніздечка бруньок (Стельмах, І, 1962, 291); Назустріч сонцю жирувала молода запліднена земля, .. розпирала тугі пуп’янки яблунь, і вони на очах лопалися від натуги (Кол., Терен.., 1959, 18); // Розриваючи зовнішню оболонку, вибухати; розриватися. Навколо нас виростають, як сизі дерева, стовпи диму, бухають, ляскають, лопаються снаряди і міни (Багмут, Записки.., 1961, 27); // Рватися, тріскатися внаслідок сильного натягування (про дроти, струни тощо). Музика різала, пиляла, аж струни лопались (Мирний, І, 1949, 358); Тонкий мотузок натягнувся — здається, ось-ось лопне. Але він був міцний і не лопався (Трубл., І, 1955, 184); // Розлазитися, рватися, звичайно на швах (про що-небудь старе, поношене). Від років лопався вже не тільки самий кожух, але й застарілі латки на ньому (Стельмах, Хліб.., 1959, 374).

◊ Голова́ ло́пається — сильно болить голова. Це питання мов молотком гупає в скроні, голова лопається від дивного неприємного дзвону (Збан., Єдина, 1959, 87).

2. перен. Зазнавати поразки, невдачі, краху; руйнуватися. Стара "надбудова" в революційну епоху лопається, а нова створюється у всіх перед очима самодіяльністю найрізніших соціальних сил, які показують на ділі свою справжню природу (Ленін, 9, 1949, 119),

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 546.

Ло́патися, паюся, єшся, гл. Лопаться; трескаться. Нехай він скільки хоче лопається, а по його таки не буде. Кобеляк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 377.