ЛОБНИЙ

ЛО́БНИЙ, а, е. Прикм. до лоб 1. Щелепи [у дельфінів] видовжені далеко вперед, мов дзьоб. А зверху на них лежить жирова подушка — лобний виступ (Наука.., 2, 1967, 23).

Ло́бне мі́сце: а) (іст.) поміст, підвищення на площі, з якого в старовину оголошувались царські укази і де проводилися публічні страти. Біля лобного місця дячки з гусячими перами за вухом і каламарями мідними, прив’язаними до гудзиків на благеньких рясах, нишпорять поміж прийшлими людьми (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 273); б) природне підвищення в якому-небудь пункті, що є його центром. На лобному місці, де колись стояла трухлява дерев’яна церковка, тепер стоїть будинок школи-одинадцятирічки (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 536.