ЛОБ

ЛОБ, ло́ба, ч.

1. Верхня надочна частина обличчя людини або морди тварини. По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (Н.-Лев., III, 1956, 320); Ступили обидва [цапки] на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити! (Коцюб., І, 1955, 468); Хвилястий чорний чуб спадає на високий прямий лоб (Стельмах, II, 1962, 388); // перен., розм. Про голову людини. — Не виб’єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (Мирний, IV, 1955, 220); [Суховій:] Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (Кроп., V, 1959, 323); // чого і без додатка, перен. Передня частина чого-небудь. Тверда й пряма, як меч легіонера, Розколина пробила лоб скали (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 15); Машина м’яко вперлася лобом у тугу повітряну подушку й зупинилася (Чаб., Балкан. весна, 1960, 459).

∆ Бара́нячий (льодови́й) лоб, геол. — відшліфована льодовиком скеля, заокруглена з одного боку. Схил, обернутий проти течії, стає положистим, а схил за течією льоду — крутим. Така форма скель зветься льодовим лобом, або баранячим (Курс заг. геол., 1947, 146).

∆ Би́ти ло́бом (лоба́ми) об зе́млю; Розбива́ти ло́ба (лоби́), зневажл. — схилятися перед ким-небудь, бити поклони. Свого часу українські націоналісти безсоромно твердили, ніби Пушкін — ..мало цікавий для європейців, перед якими ці панове били лобами об землю (Рильський, III, 1956, 180); — Створили собі ідола [божество] і давай перед ним розбивати лоби… (Гончар, Тронка, 1963, 206); В лоб (в ло́ба): а) в передню частину чого-небудь. Коли б не треба було поспішати, він зараз без ніякого остраху підпустив би оцей танк під саме дуло гармати і лише тоді з усією люттю своєю ударив би в самий лоб (Головко, І, 1957, 289); б) військ. фронтальним ударом; з фронту. Три "яструбки" пішли фашистам у лоб (Ю. Янов., І, 1954, 49); — Ви, пане Гульський, підете в лоб січовикам, а я з своїми черкасцями зайду ліворуч (Ле, Наливайко, 1957, 55); в) надто прямолінійно; прямо. Те, що він викладає думки трохи по-газетному, "в лоб", не заперечує їх безсумнівної щирості (Мур., Жила.. вдова, 1960, 30); Зміст їхніх розмов був дуже простий і бив прямо в лоб (Кучер, Трудна любов, 1960, 220); Комуністи замислили напоумляти "карапузів" [секту] не в лоб, не антирелігійною пропагандою.., а знаннями про походження та розвиток життя на землі (Вол., Місячне срібло, 1961, 289); Голи́ти лоб див. голи́ти; З-під ло́ба диви́тися (гля́нути і т. ін.) — хмуро, вороже, недружелюбно дивитися і т. ін. Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба (Гр., І, 1963, 333); Андрій з-під лоба дивився на начальника штабу (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 21); Ло́бом в лоб — про зустрічний рух, удар кого-, чого-небудь з кимось, чимось. По фронту в тридцять кілометрів ішли лісом танк на танк, лобом в лоб, і — горіли (Гончар, IV, 1960, 61); Ло́бом неширо́кий — нерозумний. Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Шевч., II, 1953, 352); Мі́дний (пусти́й) лоб див. мі́дний; На ло́бі [собі́] записа́ти — дуже добре запам’ятати. — Скажи: "Я їй цього не забуду!" Хай вона це запише собі на лобі!.. (Мирний, III, 1954, 55); На ло́бі напи́сано у кого — видно з першого погляду, помітно із зовнішнього вигляду. [Денис:] Я кожного з вас на пальцях знаю! [Пилип:] Це вже так і на лобі у тебе написано (Кроп., II, 1958, 49); [Завірюха:] Здоровенькі були, панове міністри! [Мерчик:] А хіба в нас на лобі написано, що ми міністри? (Мам., Тв., 1962, 318); О́чі на лоб (на ло́ба) лі́зуть (вила́зять) див. о́ко; По́вний (золоти́й) лоб у кого — хтось розумний, мудрий. Ні, не забуть цього до гроба, коли побив мене йолоп за те, що в мене повний лоб, а в нього порожньо у лобі (Сос., II, 1958, 364); І люди є такі ледачі, Мудрують..: Ми, бачте, сила, ми — стовби. У нас, мов, золоті лоби (Гл., Вибр., 1951, 68); Пусти́ти [собі́] ку́лю в лоб (в ло́ба) — застрелитися. Рука його шарпнулась до кобури, — сам пущу собі кулю в лоб! (Гончар, II, 1959, 183); Сту́кнутися лоба́ми на (в) чому — про зіткнення поглядів, інтересів і т. ін. — Раз мало не стукнулись лобами на одному інтересі (Стельмах, II, 1962, 295); Хоч ло́бом в сті́ну би́тися — про неможливість що-небудь зробити, про непереборні перешкоди. Хоч лобом в стіну бийся, то не поможе (Номис, 1864, № 5664); Як (більш, ніж) о́ка в ло́бі гляді́ти (пильнува́ти і т. ін.) кого, що, чого — дуже пильно доглядати, берегти. — Усі чепурні [дочки], шанують одежу, усі глядять одежини як ока в лобі (Н.-Лев., І, 1956, 121); Матір поважав [син], а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (Вовчок, І, 1955, 80).

2. перен., вульг. Про хлопця, підлітка, парубка; лобуряка. — Чого ж ви стоїте, лоби? — звернувся Гаркуша до парубків (Гончар, Таврія, 1952, 44); // заст. Той, кого забрили в солдати. — Зовсім було Якова прийняли і крикнули "Лоб!" — розказувала далі Настя (Мирний, IV, 1955, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 535.

Лоб, лоба, м. = Ліб. Чужий лоб скубши, треба й свого наставити. Ном. № . Ні з того, ні з сього бери за лоб один другого. Ном. № 3517. Ум. Лобик, лобичок, лобо́к, лобочок. А які твої телята? — На лобку лисинка, на шийці мотузочка. Ном. № 12841. Ой ти, котку-коточку, сіренький лобочку. КС. 1893. VII. 82. Ув. Лобище.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 373.