ЛИЧКУВАТИ

ЛИЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Робити що-небудь зверху кращим, приховуючи його вади. Як не личкували льону, то купимо; ось наберіть з-під споду, чи такий буде, як і зверху, гарний (Сл. Гр.).

2. буд. Облицьовувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 502.

Личкува́ти, ку́ю, єш, гл.

1) Маскировать; скрывать недостатки; прикрывать. Чи й на споді ж такі ягоди, як ото зверху? — А то ж хиба б личкувала? Харьк. Як не личкували льону, то купимо; ось наберіть з-під споду, чи такий буде, як і зверху, гарний. Изюм. у.

2) Выглаживать поверхность (мельничнаго жернова). Личкує каміння мірошник. Канев. у.

3) Подбирать вещи лицомъ, лучшее къ лучшему.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 366.