ЛИХВА

ЛИ́ХВА́, ли́хви́, ж., заст.

1. Процент. У нього було троха грошей, і він .. позичав хлопам на лихву (Фр., III, 1950, 44); Танасій, щоправда, не менший багатир за Івана, але він на лихву ніколи грошей не позичав (Круш., Буденний хліб.., 1960, 219).

◊ З лихво́ю — з надлишком. Ці витрачені на купання двадцять хвилин з лихвою окупляться вночі, коли доведеться йти одноманітною, вкритою курявою, дорогою (Собко, Кавказ, 1956, 23); Безумовно, зрошення потребує додаткових затрат, але вони з лихвою окупаються врожаями (Хлібороб Укр., 12, 1963, 16).

2. Те саме, що лихва́рство. — Чому ви жодним словом не згадали.. про страшну лихву по селах, про безробіття, голод? (Кол., Терен.., 1959, 167); — Князь дуже дивується, .. що за таку малу частину свого майна править боярин Рогдай у заставу всю волость довжника [боржника]. Це лихва, князь лихварів не любить (Оп., Іду.., 1958, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 495.

Ли́хва, ви, ж. Процентъ, ростъ, прибыль. Позичив на лихву у жида три карбованці. Камен. у. Хто, грошима запомігши, лихви не приймає, — оттакий ніколи в світі смутку не дізнає. К. Псал. 29.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 363.