ЛИЗАТИСЯ

ЛИЗА́ТИСЯ, лижу́ся, ли́жешся, недок.

1. Лизати себе. Собака лижеться.

2. перен., зневажл. Цілуватися. В се врем’я Юпитер, підпивши, З нудьги до жінки підлещавсь, І морду на плече склонивши, Як блазень, чмокавсь та лизавсь (Котл., І, 1952, 261).

3. перен. зневажл. Підлабузнюватися до кого-небудь, принижуючи власну гідність, підлизуватися. По його хоч нічого не роби, тільки йому зваж… Тільки йому лижи!.. Не такий Василь Порох, щоб лизався… (Мирний, І, 1949, 249); — Да, тепер лижешся, а сам [пес] знову підеш товктися по огірках! Треба ж .. пам’ятати, старий дурень! (Ю. Янов., II, 1954, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 484.

Лиза́тися, жуся, жешся, гл.

1) Лизаться.

2) Подлизываться, заискивать. Він усе коло панів лижеться. Черк. у. Хлопець не дурний: котком лижеться біля старих. Полт. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 358.