ЛИГАТИ

ЛИГА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., перех. Надівати мотузку на роги корові, волу і т. ін. Лигати корову налигачем; // Мотузкою з’єднувати худобу докупи. Карпо розпутав коні, став їх лигати — видно, поведе на водопій (Іщук, Вербівчани, 1961, 14).

ЛИГАТИ², а́ю, а́єш, недок., перех., вульг. Їсти, пити зі смаком, з жадобою. Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали І брагу кухликом тягли (Котл., І, 1952, 68); Умів він дудлити й жлоктати [горілку]. Кубрячити, смикати й лигати (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 248).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 483.

Лига́ти, га́ю, єш, гл.

1) Набрасывать веревку на рога вола. Лигай вола! чого стоїш?

2) и сов. в. лигнути, ну, неш. Хлебать, хлебнуть, глотать, глотнуть, проглотить, жрать. Він плакав і лише кулешик. Котл. Ен. Тут з салом галушки лигали. Котл. Ен. І. 11. Купив слив та й лигаю собі. Лебед. у. Тільки кусай, кільки можеш лигнути. Ном. № 5587. Менше вкусиш, борше лигнеш. Ном. № 5588.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 357.