ЛЖИВИЙ

ЛЖИ́ВИЙ, а, е, заст. Який говорить неправду, схильний до неправди. — Лживі й хижі ромеї, наді мною вони посміялись, двоєручать з нами, хозарами, болгарами і всіма язиками… (Скл., Святослав, 1959, 231); * Образно. Бездум’я і галас, гола плакатна схема дуже непереконливі, а часто і лживі свідки для визначення справжнього таланту (Мал., Думки.., 1959, 13); // Який виражає неправду. Так і ти, поете, слухай Голоси і лживі, й праві, Темний гріх і світлий сміх, І клади.. На спокійні терези (Рильський, І, 1956, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 482.