ЛЕТЮЧКА

ЛЕТЮ́ЧКА, и, ж., розм.

1. Екстрено випущений листок з коротким повідомленням про що-небудь. Василько має завдання піти в сусіднє село, де був храм, зайти в церкву і тихенько людям позапихати в кишені кожухів чи де вже прийдеться ті летючки (Турч., Зорі.., 1950, 71); // Недовговічний літературний твір. Читав я десь думку, може більш дотепну, ніж обгрунтовану, .. що кожна література, яка тільки зароджується або відроджується, починається добою летючок і випадкових брошур (Фр., ХVІ, 1955, 118).

2. ремонтна машина, яка може швидко пересуватися з місця на місце для ліквідування аварій, поламок і т. ін. Терентій Трохимович Підріз — водій емтеесівської летючки(Рудь, Гомін.., 1959, 63); Везуть фрукти, овочі до великої магістралі. А вчора рушила бурякова летючка (Кучер, Дорога.., 1958, 211); Йому, колишньому директорові, .. дають в розпорядження якусь нікчемну ремонтну летючку, жалюгідний набір ключів і терпугів (Вол., Місячне срібло, 1961, 199); // Машина, поїзд і т. ін., які швидко доставляють в інші місця.

3. бот. Насіння деяких рослин, яке, маючи крилоподібні вирости, може пересуватися силою вітру.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 481.