ЛАСУВАТИСЯ

ЛА́СУВА́ТИСЯ, ла́су́юся, ла́су́єшся, недок., розм.

1. на що. Дивитися із заздрістю; прагнути заволодіти ким-.чим-небудь. Василько серед слідчих — як серед вовків. Вони дивляться на нього розпаленими очима, ласуючись на свою здобич (Турч., Зорі.., 1950, 268).

2. Те саме, що ла́сува́ти. * Образно. [Полковник:] Медові твої речі, та, мабуть, не нашим губам ними ласуватись… (Кроп., V, 1959, 502).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 452.

Ласуватися, суюся, єшся, гл. Льститься на кого, на что. Попоб’ю, щоб не ласувався на мою дівчину. Полт. г. Ти не ласуйся на те, що він узяв за ту роботу три карбованці, а тобі тих грошей не дадуть. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 346.