ЛАСКА

ЛА́СКА¹, и, ж.

1. Доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь. — Спасибі тобі, дочко, за твою ласку, як до його, так і до мене (Мирний, І, 1949, 360); Йому потрібне її втішне слово й дружня ласка (Сміл., Сад, 1952, 144); Мар’янові хочеться схлипнути від цієї людської ласки, яку має від ученої людини (Стельмах, Хліб.., 1959, 34).

◊ Будь ла́ска; Коли́ (як, якщо́) [бу́де] [твоя́, ва́ша і т. ін.] ла́ска; З ла́ски ва́шої (твоє́ї і т. ін.)— чемне звертання при проханні або згоді на що-небудь. — Збудіть мені, будь ласка. Чіпку (Мирний, І, 1949, 278); — Сестро! — каже брат, — коли твоя ласка, позич мені грошей! (Вовчок, І, 1955, 4); Пишіть до мене, як буде ласка (Шевч., VI, 1957, 197); — Якщо твоя дівоча ласка, принеси старому чим горло промочити (Тулуб, Людолови, І, 1957, 62); — На це я пристаю, — коли. ваша така ласка, — тихо промовив Улас (Н.-Лев., III, 1956, 303); Напишіть мені з ласки своєї вичерпуючий лист і дуже вибачайте, що я своїми приватними справами Вам не даю чистого спокою (Стеф., III, 1954, 252); [Крицький:] То викличте мені, а ласки вашої, Любов Олександрівну на хвилинку (Л. Укр., II, 1951, 16); Здаватися (здатися) на ласку кого, чию: а) підкорятися кому-небудь. [Антоніо:] Бракує слів, щоб гідно відповісти… Здаюсь на вашу ласку, мій магістре (Л. Укр., III, 1952, 112); б) здаватися в полон. Печеніги не втекли й від меча князя Святослава. Він зустрів їх орду, ..почав з нею рать, і печеніги одразу дали спини, їхній каган Куря здався на ласку князя Святослава (Скл., Святослав, 1959, 427).

2. у знач. присл. ла́скою: а) ласкаво, привітно. Хазяїн коло його спершу миром та ласкою, показує й розказує — як і що, й коли робити. (Мирний, І, 1949, 148); б) з доброї волі. — Ні, Тимофію! Коли так… Не даєш ласкою, оддаси силою! (Мирний, І, 1949, 315).

3. Милування, пестощі як вияв ніжності й любові. За один її цілунок. Най горю сто тисяч літ! За любов її і ласку Дам я небо, рай, весь світ (Фр., XI, 1952, 45); Припадав [Тихін], питався — чого вона плаче? А як вона скаже? Хіба вона знає? Тільки ще дужче плакала й під ласками його сама його голубила (Головко, II, 1957, 153); * У порівн. Вітер назустріч такий, як дівоча ласка (Гончар, II, 1959, 45).

4. Те саме, що по́слуга. — Зробіте ласку, дядечку, велику. Не жалуйте дерев старих, Візьміть та вирубайте їх (Гл., Вибр., 1951, 72); Ви зробилибмені велику приємність і ласку, коли б прислали своє поличчя (Коцюб., III, 1956, 219); Софія сиділа гордо і посеред розмови давала зрозуміти, що скоріш вона робить ласку князеві, ніж він їй (Л. Укр., III, 1952, 505); // Увага до кого-небудь. Свати почали в хату навертатись. Старі дякують за ласку, частують, а дочки не змовляють (Вовчок, І, 1955, 21); // заст. Милість, благодіяння (у відношенні до залежних). — Я панською Ласкою багатий (Шевч., І, 1951, 90); М. Коцюбинський підкреслює, що в скрутному становищі селянам годі чекати якоїсь ласки від бога (Рад. літ-во. 3, 1957, 118).

◊ Бу́ти (лиша́тися і т. ін.) на чиїй ла́сці — жити у кого-небудь із милості. Сиротою на ласці родичів лишилася [Люба] (Ле, Міжгір’я, 1953, 24); Запобіга́ти ла́ски — добиватися прихильності, милості. О. Артемій був зовсім самостійним чоловіком, хоч і запобігав ласки в княгині, як значної особи (Н.-Лев., IV, 1956, 60); Було в його таке господарство, що люди приходили в його ласки, помочі запобігати (Гр., І, 1963, 403); З ла́ски: а) користуючись чиєю-небудь милістю. Я згадала, що я сиротую, що вбога я, та не при батькові-матері зросла, живу у чужій сім’ї з ласки (Вовчок, І, 1955, 198); б) роблячи милість кому-небудь. Зоня-таки не забуває ніколи, що вона "велика", і тільки "з ласки" товаришує з "малою" Юзею (Л. Укр., III, 1952, 656); З ласки кого, чиєї — завдяки кому-небудь, за допомогою когось. Пані Лександрі скортіло побачити Тодоську. З ласки знайомих здобула собі пропуск у тюрму і пішла (Дн. Чайка, Тв., 1960, 85); Цигарку запаливши, що ввійшла В історію, з кореспондентів ласки. Оповідати, ввечері він любить Про сутички, про будні бойові (Рильський, Мости, 1948, 91); Може, ваша ласка; Не ласка — чи не бажаєте? [Олімпіада Іванівна:] Панове, може, ваша ласка закусити. Любочко, проси! (Л. Укр., II, 1951, 14); — Ви варті пасовиська, ви варті ліса? А торби жебрацької не ласка? (Фр., II, 1950, 53).

ЛА́СКА², и, ж. Невелика хижа тварина з тонким і гнучким тілом. — Є такий малесенький хижак, що зветься— ласка. Або ще називають її у нас часом — ласочка (Коп., Як вони.., 1961, 173); * У порівн. Поза ним, як ласка, тихо підкралася Саня і з-за плечей до книжечки тієї зазирнула (Ле, Мої листи, 1945, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 449 - 450.

Ласка, ки, ж.

1) Любовь, привязанность, ласка. У дівчини стільки ласки, як на тихій воді ряски. Лавр. 1. Утеряла дівчинонька у козака ласку. Мет. Я. Серце рвалося, сміялось, виливало мову, виливало, як уміло, за темнії ночі, за вишневий сад зелений, за ласки дівочі. Шевч. 4. Чужа жка сироті Великдень. Ном. № 10702.

2) Милость, благосклонность, благоволеніе, благодать; покровительство. Панська ласки до порош. Ном. № 1200. Боїться ласки втратити. Н. Вол. у. Я панською ласкою багатий. Шевч. 139. Знайшла бо єси ласку в Бога. Єв. Л. І. 30. Святителю Миколаю, угоднику Божий, помощнику скорий! допоможи мені ласкою своєю небесною! Чуб. І. 114. Кланяюсь, прошу: не оставте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. МВ. ІІ. 13. І над собакою повинно мати ласку. Ном. № 4498. З ласки. Изъ милости, даромъ. Хто служить з ласки, тому милосердиєм платять. Ном. № 10326. Живу у чужій сем’ї з ласки. МВ. ІІ. 105. З божої ласки. Божіею милостью. запобігати ласки. Добиваться милости, благосклонности. Такої ласки можна і в цигана запобігти. Ном. № 4769. Ласку творити. Быть любезнымъ. На чиїм возі їдеш, тому й ласку твори. Ном. 9610. Коли ласка ваша, твоя. Пожалуйста! Если возможно. Пусти мене прогулятись, коли ласка твоя. То по вашій ласці. Это какъ вамъ будетъ угодно. То по вашій ласці: як дасте, — матиме. Н. Вол. у. Аби була ласка.. Лишь-бы было угодно… Аби була ласка слухати, — поки не охрип, — співатиму. Шевч. 156. Те робив, що з ласки вашої звеліли. Я дѣлалъ то, что вамъ угодно было приказать. Стор. МПр. 45. Будь ласка, будь ласко!.. Пожалуйста! Будь ласка, дай мені!.

3) Одолженіе.

4) Ласочка, ласица. Ум. Ласочка. Плаче собі тихесенько… Шелесть!. коли гляне: по-під тем, мов ласочка, крадеться Оксана. Шевч. 143.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 345.