ЛАПКА

ЛА́ПКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до ла́па 1-4. Он, під постіллю муркає [кіт] та так гарно простягає лапку до клубочка з ниткою (Коцюб., І, 1955, 439); Літо квітує, лапками бджоли Гречок колишуть білі моря (Мал., Звенигора, 1959, 125); Ганна, відламавши ялинову лапку, встигла тільки нагнутися, щоб зчистити з чобіт налиплу грязюку, як раптом несподівано розітнувся новий оглушливий постріл (Коз., Сальвія, 1959, 206); До віконечка.. тулилась молода вишня, занизана набухлими лапками бруньок (Стельмах, І, 1962, 206); Відхиленню ножа у вертикальній площині [жатки] запобігають притискні лапки (Зерн. комбайни, 1957, 96); // Відбитки, сліди живих істот, звичайно дрібних. На килимі були виткані не квітки, а якісь.. червоні та білі латки, а кругом їх замість листя вились якісь ніби курячі та гусячі лапки (Н.-Лев., III, 1956, 15).

∆ Гу́сяча (рідко гуси́на) ла́пка (Potentilla anserina L.) — багаторічний бур’ян з жовтими квітками і стеблом, яке стелиться по землі. [Пастух:] Я навіть на прогалині фіалку одну знайшов і гусячі лапки (Л. Укр., II, 1951, 200); Голубі сніжинки пролітали. Мерзла і лунка була дорога. Тільки часом десь — льодок розталий І гусина лапка біля нього (Рильський, І, 1956, 178); Котя́ча ла́пка див. котя́чий.

◊ Зложи́ти ла́пки — стати смирним, боязким, злякатися кого-небудь. Фашист у селі кури ловив, партизани піймали — він І лапки зложив (Укр.. присл.., 1955, 419); Покла́сти ла́пки — втратити пильність, стати необачно довірливим. — І як-таки повірити такому волоцюзі?! Прийшов — чорт його зна й відки, сказавсь — біс його зна й ким; а ми — на тобі, та цить! — і лапки поклали… (Мирний, І, 1949, 134); [Василина:] Не роби так, як, буває, інші, що тільки парубок моргне їй, вона вже й лапки покладе (Вас., III, 1960, 59); Скака́ти (служи́ти, стоя́ти, ходи́ти і т. ін.) на за́дніх ла́пках: а) підтримувати тулуб у вертикальному положенні (про чотириногих тварин). — Я [Цуцик] те роблю, чого ти не зумієш: На задніх лапках я по-вченому служу (Гл., Вибр., 1951, 116); б) (перед ким) прислуговуватися кому-небудь, підлещуватися до когось. Як виставимо свої драми, .. то будуть тоді наші "генії" перед нами на задніх лапках скакати (Л. Укр., V, 1956, 184); Ха́тка на ку́рячій ла́пці див. ку́рячий.

2. звичайно мн. Шкурки, хутро з лап тварини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 448.

Лапка, ки, ж.

1) Ум. отъ ла́па.

2) Подвижной и неподвижный брусокъ въ станкѣ для тесанія. Сумск. у.

3) Поперечная перекладина къ двумъ стойкамъ въ токарнѣ. Сумск. у.

4) Клинообразная дощечка, употребляемая гребенщиками при нарѣзываніи зубьевъ гребней. Вас. 164.

5) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что и підніжок. МУЕ. III. 24.

6) Ловушка. Вх. Пч. II. 7.

7) мн. Лапки. Родъ узора для вышиванія.

8) мн. Кавычки.

9) мн. Котячі лапки. Раст.: a) Erigeron acre. Лв. 98. б) Trifolium arvense. Лв. 102.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 344.