ЛАПАТИЙ

ЛАПА́ТИЙ, а, е.

1. З великими лапами (у1, 2 знач.). — Ведмедя оце бачив,— сказав він,— здоровенний, лапатий (Шиян, Партиз. край, 1946, 34); [Бабуся:] Лягайте спати, завтра прийде тато. Заріжу я вам курочку лапату (Воронько, Казка.., 1957, 8); Лапаті ялини давали затишок (Шер., В партиз. загонах, 1947, 61).

2. Такий великий і широкий, як лапа (у 1 знач.). Гнат Щербина, казали люди, своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував силу і кров скотини (Стельмах, Хліб.., 1959, 73); Дві відгодовані доньки доїли корову, широко розставивши червоні лапаті ноги (Тулуб, Людолови, І, 1957, 227).

3. З великим і широким листям або пелюстками (про рослини, візерунки). Намітка світилась, і через неї було видно високий очіпок з червоними лапатими квітками на жовтогарячому полі (Н.-Лев., II, 1956, 170); // Великий і широкий (про листя і т. ін.). І от ростуть за нашої доби В добу колишню саджені дуби. Розкріплюються вітами широко. Лапатим листям юне тішать око (Рильський, III, 1961, 208); Лапате листя каштанів парує під теплим дощем (Ю. Янов., І. 1958, 191).

4. Який падає, йде великими сніжинами або краплями (про опади). Сніг перестав, посіявся дрібний імлистий дощ, потім знову пухкий лапатий сніг (Вас., II, 1959, 40); І пада сніг лапатий, волохатий Спокійно й величаво над селом (Рильський, І, 1956, 69); Рідкий лапатий дощ глухо стугонів по критому гонтою дашку (Мушк., Чорний хліб, 1960, 77); // Великий (про сніжини, краплини і т. ін.). Кілька важких і лапатих дощових капель упали на круп коня.. і покотилися вниз по сухій шерсті (Тют., Вир, 1960, 84); Подих ледь помітного вітру кинув з дубів лапаті пластівці снігу (Руд., Остання шабля, 1959, 52);

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 448.

Лапатий, а, е.

1) Съ большими лапами.

2) О листьяхъ: лаповидный, лапчатый. А поверх неї лапатий лист кленків та дубів. Левиц. І. 347.

3) Большими пятнами (объ узорѣ матерій и пр.), большими хлопьями (о снѣгѣ). Візок був засланий товстим здоровим килимом з червоними лапатими квітками. Левиц. Пов. 203. Лице його було якесь руде, бо на червонуватій шкурі було поналяпуване ряботиння, таке лапате, як п’ятаки. Левиц. Пов. 179. Лапатий сніг. Мнж. 184.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 344.